Плід моїх страждань

Лінь і меланхолія прийшли до мене. Все це через певне усвідомлення незрозумілості моїх бажань і сподівань, що склались в мене в наслідок тупих нав'язаних мені принципів і поглядів на життя як іншими, так і самим собою.

Усвідомив я що не вмію цінувати те що маю, не хочу жити, як потрібно жити мені таким, як я є, а шукаю того життя до якого я не здатний, не здатний бути такою людиною, щоб так жити.

Я люблю пускати життя своїм ходом і не бажаю докладати зусиль щоб щось змінити в його ході в кращий для себе бік. Я хочу щоб все в мене було оригінальним і хочу бути не схожим на інших, потім пригнічуюсь що я на когось схожий і все ж на когось потім орієнтуюсь і пригнічуюсь що бути схожим на когось в мене не виходить.

Неприємно мені спостерігати в собі поєднання цинізму, добродушності і наївності. При цьому ще й моя і неініціативність і невідвертість, при любові до довбоєбізму в близьких колах. І цей довбоєбієбізм призводить до несприйняття мене як серйозної особистості, відповідно я відповідаю тим же, при тому що люди що приймають мене реально за довбойоба, такими ж довбойобами і є.

Я замінив цей блог тлогом на мм-тейсті і тепер тут майже не пишу, тим більш цей блог ніхто не читає. Тому саме через це і пишу, бо пишу для себе. Не люблю відвертостей, але й тут їх багато не буде, буде тут все розмите й нечітке.

Отже спочатку про зв'язки. Два зв'язки змінили своє русло. Одному я дав черговий шанс, інший розірвався. Сподіваюсь людина якій я дав ще один шанс їм скористається, а порваний зв'язок вже не відновиться. Але мені в це не дуже віриться, хоч все йде до того, що саме виправдаються мої сподівання. Але життя така штука, що в ньому все суперечить логіці. Власне логікою користуються не тоді коли потрібно. Але слід зауважити що черговий шанс і розрив це була не моя воля, а воля тих людей з якими я мав ці зв'язки і по-суті від мого рішення нічого не залежало я просто погодився і не зробив ніяких спроб залишити все як я хотів і як здавалося мені правильним. Не розриву, а тим більше ніякого подальшого шансу я давати не хотів і не вважав це за правильний крок.

Ну і ці два зв'язки наштовхнули мене на роздуми, про чергові зміни в моєму житті. Насамперед життя моє змінюється тим що все залишається так само, але розпач який займав мене вчорашній день можна було порівняти з розпачем після похмілля,  що змушує текти життя більш осмисленим і спокійнішим руслом в подальші дні(переважно три тижні - 1.5 місяця), до подальшої катастрофи. Добре що я можу поринути головою в спорт при цілковитому розпачі, а не в релігію, чи щось інше популярне на сьогодні, і не маю схильності пиячити з горя.

Щодо ходу мого життя, то можу сказати воно проходить не за моєю волею, але і не за волею батьків, за що я і радий. Я навчаюсь в серйозному університеті і займаюсь професійним спортом. Звичайно ні нормально навчатись, ні, тим більше, дотримуватись нормального режиму в мене не виходить, але покинути навчання я не можу, і спорт не можу(крім того ще й не надто хочу). Якщо покину навчання, доведеться косити від армії і навчатись в якомусь даунському ВНЗ, якщо ж покину спорт, з'явиться надмірна велика кількість вільного часу, який я марнуватиму. Власне свій шанс я впустив тим що не вивчав нормально українську мову, та й інші предмети.

Я ще багато хотів написати роздумів, передусім про спорт і про дружбу але більшість вже забув і мені набридло, може буде настрій, напишу ще.

Отже не сказав би, прям що тиждень вдався, але й ображати його - теж є гріхом. Виконав МС, але були лиш 4тими. А на 2гий день програли в 8ці 0.3сек. Але вже якийсь рівень маю і на мене вину не звалювали, тим більш, що я працював на совість всі 2 змагальних дні. Виступив на літературці, як завжди передостанній. Наче нормально. Ні Малковича, ні Жадана не було, але останнього вдалось розгледіти в п'ятницю на узвозі, але там тоді будо занудно, в інші дні туди я не зміг потрапити через брак часу.

Протягом тижня мене спіткали самі невдачі. Тиждень десь можна окреслити з суботи по п'ятницю, хоч він може вже й скінчився, чітко визначити його межі не маю змоги.

По-перше - невдалий виступ на першості Києва. По-друге очікувано - невдалий виступ на літ. слемі. По-третє в понеділок між виходом на вулицю і сном, обрав друге, але заснути все ж не зміг. До цих трьох  невдач можна додати те що я знову почав срати кров'ю і тотальну відсутність бабла. Ща хочеться погуляти, але я лежу в ліжку і сподіваюсь, що сьогодні вийде це зробити.

Кілька вдалих подій все ж вписалися в цей тиждень. Нам з Нікітосом дали крутий човен і я виступаю в неділю, на більш культурному заході, але все ж на узвозі потусити наврядче вийде нормально.

Цілий день з волосся стирчав ріг. Завтра виступ в чЛєніні, якщо нічого не змінилось, то мають пустити безкоштовно. Домовився про виступ нп Літературі на Сходах 7 в неділю. В принципі, круто стільки можливостей виступати. Головне навчитись нормально декламувати вірші, а проблем з текстами не виникне, буду прогресувати.

Дуже нераціональне використання грошей і кави, призвело до їх закінчення. Бачив монстра, з яким треба завтра змагатись. Надії на перше місце і на МС розвіюються, хоча ще вони є. Скоро знову виступатиму зі своїми віршиками, цього разу в чЛєніні, там якийсь конкурс буде, навіть новий вірш спеціально написав, треба буде вивчити на днях.

Місяць закінчується, а нічого ще не дочитав, хоч до половини три книги дочитав, але маю проект про прочитання "Идиот", тому інші прозаїчні витвори відклав, поки в сторінку, до кращих часів.

Я відійшов після вчорашнього похмілля ще вчора. Тренуватись було сьогодні легше. Стільки там подій цікавих. По-перше післязавтра стартую в двійці на першості Києва, і не проти якихось-там рахітів, як це буває зазвичай, а проти безпосередніх конкурентів. Чувачок розламав човен на 2 частини. Човен був один з кращих. Нашого стернового забрали прямо перед тренування, і ми пили чай і їли з тренерами, чекаючи його. Він важить на 10кг більше, ніж потрібно, і доведеться шукати когось легшого, щоб не втрачати дорогоцінні секунди. Дуже хочеться пірнути в воду, але не можу, бо кашляю і маю нежить.

Дуже тяжко пройшов день, протягом якого з'їв всього одну морквинку. Сів плеєр на останній парі.

Вже підходячи до метро, не відчув в кишені проїзного, але все ж за день в турнікети з моїх рук не потрапило жодного жетона. Я, взагалі, підтримую ціну за проїзд 2грн, але платити не хочу, буду платити, коли отримуватиму 15000грн в місяць.

Сьогодні вийшло прийти додому і лягти спати до приходу темряви. Круто навіть, якось.

Нічорта цікавого. Завтра філософія.

Всі тьолкі сукі. Добре, хоч скидувались порівну(так, я жид!)